
Програма НАТО «Партнерство заради миру» (НАТО/ПЗМ) забезпечує міжнародно-правове підґрунтя для заснування та діяльності трастових фондів НАТО як одного із важливих механізмів надання фінансової та матеріально-технічної допомоги Україні. Програма НАТО/ПЗМ є програмою двостороннього практичного співробітництва між окремими країнами-партнерами та Альянсом. Завдяки цій програмі держави-партнери мають змогу будувати індивідуальні відносини партнерства з НАТО, визначаючи власні пріоритети у галузі співпраці.
Метою НАТО/ПЗМ є зміцнення стабільності, мінімізація загроз миру і розбудова поглиблених відносин у галузі безпеки між окремими партнерами на євроатлантичному просторі й НАТО, а також серед країн-партнерів. Програму НАТО/ПЗМ було відкрито для участі усіх партнерів, включаючи партнерів на євроатлантичному просторі і держав-учасниць Середземноморського діалогу, Стамбульської ініціативи співпраці й партнерів в усьому світі. На сьогоднішній день у цій програмі беруть участь 22 країни-партнери.
Сутність програми НАТО/ПЗМ полягає у розбудові партнерства на індивідуальній основі між окремими партнерами й НАТО, яке найкращим чином відповідало б індивідуальним потребам цих країн, причому заходи партнерства реалізуються спільними зусиллями, але їх рівень і темпи визначає безпосередньо уряд кожної держави-учасниці.
В українському законодавстві трастовий фонд визначаться як механізм, запроваджений НАТО для сприяння співпраці з країнами-партнерами Альянсу. Під проектами трастового фонду розуміються ініціативи, пов’язані із роззброєнням чи з управлінням наслідками оборонної реформи у країні-партнері, що започатковуються провідною країною (країнами) у відповідності з політикою щодо трастових фондів НАТО/ПЗМ. Таким чином, трастовий фонд НАТО є не тільки механізмом залучення фінансових коштів для реалізації відповідних проектів у рамках НАТО/ПЗМ, а має більш широкий спектр практичного застосування для вирішення багатосторонніх завдань з налагодження співпраці з Альянсом.
Однією із задекларованих цілей, на досягнення якої орієнтована Стратегія Національної безпеки України, є формування умов для вступу в НАТО. Основні напрями державної політики національної безпеки України передбачають розвиток особливого партнерства з НАТО шляхом поглиблення співробітництво з Альянсом з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації і відповідно – отримання дієвих гарантій державного суверенітету та територіальної цілісності України. У цьому контексті дуже важливою є робота діючих проектів трастових фондів НАТО в Україні, які сприяють реформуванню сектору безпеки і оборони відповідно до стандартів НАТО, у т.ч. імплементацію принципів Ініціативи Альянсу з побудови цілісності, прозорості, доброчесності, зниження корупційних ризиків у секторі безпеки і оборони, реалізації Програми професійного розвитку тощо.
З огляду на необхідність розвитку особливого партнерства з НАТО, орієнтованого на досягнення повної сумісності і відповідності критеріям членства, доцільним є обмін досвідом з іншими країнами-партнерами, які мають подібні цілі та вже фактично реалізували їх на практиці. Мова йде, перш за все, про Фінляндію та Швецію, які є активними контрибуторами трастових фондів НАТО, у тому числі тих, що працюють в Україні. На фоні поглиблення кризи європейської безпеки, спричиненої агресією РФ проти України, стають дедалі очевиднішими спільні риси між стратегічним спрямуванням партнерських відносин згаданих країн та України з Альянсом.
Фінляндія є одним із основних контрибуторів трьох трастових фондів НАТО в Україні, які забезпечують реалізацію спільних проектів з медичної реабілітації, утилізації протипіхотних мін, Програми НАТО з розвитку доброчесності. Окрім України, Фінляндія активно задіяна у роботі трастових фондів НАТО, які надають допомогу Молдові та Йорданії з утилізації протипіхотних мін та надлишкових запасів звичайних боєприпасів, легких озброєнь та стрілецької зброї.
Швеція забезпечує свій внесок у діяльність трастових фондів НАТО в Україні з медичної реабілітації та Програми професійного розвитку. Шведський уряд також допомагає Грузії з утилізацією протипіхотних мін у рамках відповідного трастового фонду НАТО/ПЗМ.
Як і Україна, Фінляндія та Швеція приєдналися до програми НАТО/ПЗМ у середині 1990-х років, розглядаючи цю програму як механізм співробітництва, а не набуття членства. Агресивна зовнішня політика Росії підштовхнула Фінляндією і Швецією, як і Україну та Грузією, до активізації співробітництва з НАТО. Впродовж останніх двох років Швеція та Фінляндія стали найближчими країнами-партнерами Альянсу, про що свідчить їх участь у Варшавському саміті НАТО поруч з 28 повноправними країнами-членами.
До основних питань, на які Україні було би доцільно звернути увагу в рамках обміну досвідом з Фінляндію та Швецією щодо посилення обороноздатності і налагодження партнерства з НАТО через механізми трастових фондів, доцільно було б віднести такі:
– військове співробітництво в кризових умовах та розвиток двостороннього співробітництва, що виходить за рамки мирного часу, з Альянсом, країнами-партнерами, провідними західним країнами (США, Велика Британія тощо) та сусідніми країнами;
– особливості політики тісного партнерства з НАТО без формального членства (використання можливості членства як фактору стримування);
– основні елементи політики військового стримування (територіальна оборона, загальна військова повинність, підготовка резерву);
– особливості публічної діяльності в рамках поглиблення партнерства з НАТО.
В якості варіантів посилення співробітництва з Альянсом, серед іншого, доцільно розглянути наявний досвід Швеції та Фінляндії з укладання двосторонніх угод з НАТО про надання національної території для підтримки дій Альянсу.
Доцільно також використовувати можливості трастових фондів НАТО для розвитку більш тісного співробітництва з тими країнами-партнерами, яким вже вдалося налагодити ефективне особливе партнерство з Альянсом на тому рівні, до якого прагне Україна. Базою для цього можуть слугувати вже існуючі проекти трастових фондів, до реалізації яких залучені згадані країни-партнери, зокрема, Програми з розвитку доброчесності та Програми з професійного розвитку. Таке співробітництво може поширюватися і на інші проекти трастових фондів у рамках налагодження взаємодії з реалізації спільних завдань, особливо з реформування систем логістики і стандартизації, модернізація системи командування, управління, комунікації та комп’ютеризації тощо.
Можливо, доцільно розглянути заснування нового трастового фонду, орієнтованого на підтримку проектів з обміну досвідом між країнами-партнерами щодо посилення партнерства з Альянсом в кризових умовах.
На шляху розвитку особливого партнерства трастові фонди НАТО також доцільно активніше використовувати для вирішення завдань з посилення взаємодії між НАТО та ЄС у рамках роботи з країнами-партнерами (наразі ЄС залучений в якості контрибутора лише до одного трастового фонду НАТО/ПЗМ в Україні – з утилізації протипіхотних мін та застарілих запасів озброєнь і боєприпасів). Актуальність цього питання значно зросла після нещодавнього погодження Плану імплементації заходів з безпеки та оборони ЄС у частині, що стосується Спільної політики безпеки та оборони. Крім того, потрібно пам’ятати, що питання безпекової співпраці присутні в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.
Актуальним є питання посилення співпраці НАТО та ЄС щодо їх внеску до зміцнення безпеки і стійкості країн-партнерів, у т.ч. й України, а також забезпечення їх здатності протидіяти гібридним загрозам. Це завдання також може успішно вирішуватися в рамках політики трастових фондів НАТО.
Ще одним важливим аспектом є ефективність взаємодії в рамках діяльності діючих проектів трастових фондів НАТО в Україні, зокрема, в контексті налагодження стратегічних комунікацій з метою підвищенню результативності поставлених цілей і досягнення довгострокових результатів. Налагодження співробітництва з країнами-партнерами, які мають подібні цілі щодо розвитку відносин з НАТО також доцільно включити у якості важливого зовнішнього елемента комунікативної стратегії.
Трастові фонди НАТО надають унікальні можливості для розвитку партнерства не лише із самим Альянсом та країнами-партнерами, але й з іншими партнерами НАТО, досвід яких може бути надзвичайно корисним для налагодження справді особливого партнерства з Альянсом, що матиме позитивні практичні наслідки для зміцнення обороноздатності та стійкості держави.
Див. також:
Допомога трастових фондів НАТО Україні
Допомога НАТО: зміцнюючи безпеку та стійкість України
Проекти трастових фондів НАТО та розвиток особливого партнерства України з Альянсом
Програма НАТО «Партнерство заради миру» (НАТО/ПЗМ) забезпечує міжнародно-правове підґрунтя для заснування та діяльності трастових фондів НАТО як одного із важливих механізмів надання фінансової та матеріально-технічної допомоги Україні. Програма НАТО/ПЗМ є програмою двостороннього практичного співробітництва між окремими країнами-партнерами та Альянсом. Завдяки цій програмі держави-партнери мають змогу будувати індивідуальні відносини партнерства з НАТО, визначаючи власні пріоритети у галузі співпраці.
Метою НАТО/ПЗМ є зміцнення стабільності, мінімізація загроз миру і розбудова поглиблених відносин у галузі безпеки між окремими партнерами на євроатлантичному просторі й НАТО, а також серед країн-партнерів. Програму НАТО/ПЗМ було відкрито для участі усіх партнерів, включаючи партнерів на євроатлантичному просторі і держав-учасниць Середземноморського діалогу, Стамбульської ініціативи співпраці й партнерів в усьому світі. На сьогоднішній день у цій програмі беруть участь 22 країни-партнери.
Сутність програми НАТО/ПЗМ полягає у розбудові партнерства на індивідуальній основі між окремими партнерами й НАТО, яке найкращим чином відповідало б індивідуальним потребам цих країн, причому заходи партнерства реалізуються спільними зусиллями, але їх рівень і темпи визначає безпосередньо уряд кожної держави-учасниці.
В українському законодавстві трастовий фонд визначаться як механізм, запроваджений НАТО для сприяння співпраці з країнами-партнерами Альянсу. Під проектами трастового фонду розуміються ініціативи, пов’язані із роззброєнням чи з управлінням наслідками оборонної реформи у країні-партнері, що започатковуються провідною країною (країнами) у відповідності з політикою щодо трастових фондів НАТО/ПЗМ. Таким чином, трастовий фонд НАТО є не тільки механізмом залучення фінансових коштів для реалізації відповідних проектів у рамках НАТО/ПЗМ, а має більш широкий спектр практичного застосування для вирішення багатосторонніх завдань з налагодження співпраці з Альянсом.
Однією із задекларованих цілей, на досягнення якої орієнтована Стратегія Національної безпеки України, є формування умов для вступу в НАТО. Основні напрями державної політики національної безпеки України передбачають розвиток особливого партнерства з НАТО шляхом поглиблення співробітництво з Альянсом з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації і відповідно – отримання дієвих гарантій державного суверенітету та територіальної цілісності України. У цьому контексті дуже важливою є робота діючих проектів трастових фондів НАТО в Україні, які сприяють реформуванню сектору безпеки і оборони відповідно до стандартів НАТО, у т.ч. імплементацію принципів Ініціативи Альянсу з побудови цілісності, прозорості, доброчесності, зниження корупційних ризиків у секторі безпеки і оборони, реалізації Програми професійного розвитку тощо.
З огляду на необхідність розвитку особливого партнерства з НАТО, орієнтованого на досягнення повної сумісності і відповідності критеріям членства, доцільним є обмін досвідом з іншими країнами-партнерами, які мають подібні цілі та вже фактично реалізували їх на практиці. Мова йде, перш за все, про Фінляндію та Швецію, які є активними контрибуторами трастових фондів НАТО, у тому числі тих, що працюють в Україні. На фоні поглиблення кризи європейської безпеки, спричиненої агресією РФ проти України, стають дедалі очевиднішими спільні риси між стратегічним спрямуванням партнерських відносин згаданих країн та України з Альянсом.
Фінляндія є одним із основних контрибуторів трьох трастових фондів НАТО в Україні, які забезпечують реалізацію спільних проектів з медичної реабілітації, утилізації протипіхотних мін, Програми НАТО з розвитку доброчесності. Окрім України, Фінляндія активно задіяна у роботі трастових фондів НАТО, які надають допомогу Молдові та Йорданії з утилізації протипіхотних мін та надлишкових запасів звичайних боєприпасів, легких озброєнь та стрілецької зброї.
Швеція забезпечує свій внесок у діяльність трастових фондів НАТО в Україні з медичної реабілітації та Програми професійного розвитку. Шведський уряд також допомагає Грузії з утилізацією протипіхотних мін у рамках відповідного трастового фонду НАТО/ПЗМ.
Як і Україна, Фінляндія та Швеція приєдналися до програми НАТО/ПЗМ у середині 1990-х років, розглядаючи цю програму як механізм співробітництва, а не набуття членства. Агресивна зовнішня політика Росії підштовхнула Фінляндією і Швецією, як і Україну та Грузією, до активізації співробітництва з НАТО. Впродовж останніх двох років Швеція та Фінляндія стали найближчими країнами-партнерами Альянсу, про що свідчить їх участь у Варшавському саміті НАТО поруч з 28 повноправними країнами-членами.
До основних питань, на які Україні було би доцільно звернути увагу в рамках обміну досвідом з Фінляндію та Швецією щодо посилення обороноздатності і налагодження партнерства з НАТО через механізми трастових фондів, доцільно було б віднести такі:
– військове співробітництво в кризових умовах та розвиток двостороннього співробітництва, що виходить за рамки мирного часу, з Альянсом, країнами-партнерами, провідними західним країнами (США, Велика Британія тощо) та сусідніми країнами;
– особливості політики тісного партнерства з НАТО без формального членства (використання можливості членства як фактору стримування);
– основні елементи політики військового стримування (територіальна оборона, загальна військова повинність, підготовка резерву);
– особливості публічної діяльності в рамках поглиблення партнерства з НАТО.
В якості варіантів посилення співробітництва з Альянсом, серед іншого, доцільно розглянути наявний досвід Швеції та Фінляндії з укладання двосторонніх угод з НАТО про надання національної території для підтримки дій Альянсу.
Доцільно також використовувати можливості трастових фондів НАТО для розвитку більш тісного співробітництва з тими країнами-партнерами, яким вже вдалося налагодити ефективне особливе партнерство з Альянсом на тому рівні, до якого прагне Україна. Базою для цього можуть слугувати вже існуючі проекти трастових фондів, до реалізації яких залучені згадані країни-партнери, зокрема, Програми з розвитку доброчесності та Програми з професійного розвитку. Таке співробітництво може поширюватися і на інші проекти трастових фондів у рамках налагодження взаємодії з реалізації спільних завдань, особливо з реформування систем логістики і стандартизації, модернізація системи командування, управління, комунікації та комп’ютеризації тощо.
Можливо, доцільно розглянути заснування нового трастового фонду, орієнтованого на підтримку проектів з обміну досвідом між країнами-партнерами щодо посилення партнерства з Альянсом в кризових умовах.
На шляху розвитку особливого партнерства трастові фонди НАТО також доцільно активніше використовувати для вирішення завдань з посилення взаємодії між НАТО та ЄС у рамках роботи з країнами-партнерами (наразі ЄС залучений в якості контрибутора лише до одного трастового фонду НАТО/ПЗМ в Україні – з утилізації протипіхотних мін та застарілих запасів озброєнь і боєприпасів). Актуальність цього питання значно зросла після нещодавнього погодження Плану імплементації заходів з безпеки та оборони ЄС у частині, що стосується Спільної політики безпеки та оборони. Крім того, потрібно пам’ятати, що питання безпекової співпраці присутні в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.
Актуальним є питання посилення співпраці НАТО та ЄС щодо їх внеску до зміцнення безпеки і стійкості країн-партнерів, у т.ч. й України, а також забезпечення їх здатності протидіяти гібридним загрозам. Це завдання також може успішно вирішуватися в рамках політики трастових фондів НАТО.
Ще одним важливим аспектом є ефективність взаємодії в рамках діяльності діючих проектів трастових фондів НАТО в Україні, зокрема, в контексті налагодження стратегічних комунікацій з метою підвищенню результативності поставлених цілей і досягнення довгострокових результатів. Налагодження співробітництва з країнами-партнерами, які мають подібні цілі щодо розвитку відносин з НАТО також доцільно включити у якості важливого зовнішнього елемента комунікативної стратегії.
Трастові фонди НАТО надають унікальні можливості для розвитку партнерства не лише із самим Альянсом та країнами-партнерами, але й з іншими партнерами НАТО, досвід яких може бути надзвичайно корисним для налагодження справді особливого партнерства з Альянсом, що матиме позитивні практичні наслідки для зміцнення обороноздатності та стійкості держави.
Див. також:
Допомога трастових фондів НАТО Україні
Допомога НАТО: зміцнюючи безпеку та стійкість України